Автопортрет "Я - педагог і особистість"

Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла стати вчителем. Ця професія здавалася мені найцікавішою, найзахоплюючою, найнеобхіднішою людям. Доля дарувала мені велике щастя - бути вчителем, закінчивши у 2000 році Рівненський державний гуманітарний університет та здобувши спеціальність учителя математики та основ інформатики. 

Свою педагогічну діяльність розпочала в Костопільській загальноосвітній школі-комплекс №6 та з 2004 року продовжила у Костопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2. Увесь педагогічній стаж роботи в школі сягнув 15 років. На мою думку, це достатній відрізок часу для набуття власної скарбниці творчих ідей, думок, практичних наробок для вчителя, який обрав фах за покликанням, живе любов’ю до дітей, прагне самостійно самовдосконалюватись. Ще на початку своєї діяльності збагнула, що основне завдання педагога – підготувати дитину до життя і роботи в сучасному суспільстві, навчити використовувати набуті знання, вміння, досвід у своєму житті та житті своєї родини.

Мої уроки відкриті для всіх і завжди. Свої уроки будую так, щоб підтримувати стійкий інтерес до предмета, навчальну активність, бажання створити й пізнавати  нове, надаючи перевагу інтерактивній моделі навчання як спеціальній формі організації навчальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Я не просто «працюю з дітьми», я живу з ними, ділю радощі і печалі, успіхи і падіння, не допускаючи фальші у відносинах. Діти зазвичай уявляють свого вихователя як творця їх радості, здатного придумати щось нове, веселе і несподіване, і як мудреця, який все знає і все вміє, і як захисника, готового захистити їх від бід і несправедливості, зла і образ, і як арбітра, який розсудить по совісті.

Як вчитель, я зацікавлена в тому, щоб учні знайшли для себе цікаву справу, прагну розкрити їх здібності, нахили, інтереси.

З перших днів педагогічної діяльності завжди намагалася завоювати авторитет, визнання своїх учнів, тому що тільки в цьому випадку можна говорити про успіхи своєї праці, яка починається з спілкування, з першої іскорки дружби і взаємної довіри.

Доля зорі на небо сипала,

Розкладала великі й малі.

Я щаслива, що доля вчителя

Випала саме мені.